Мова – це генетичний код нації, наша зброя і наш оберіг. Вона звучала в колискових наших бабусь, гартувалася в боротьбі за незалежність і сьогодні вона лунає на весь світ як символ свободи. Нехай українське слово буде не просто засобом спілкування, а джерелом сили та натхнення. Шануймо, плекаймо і збагачуймо нашу мову, бо, як казала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирають мову». Нехай рідне слово звучить гордо і гучно!
Наша мова – як весняний сад: квітуча, співуча і неймовірно жива. Вона пахне хлібом і матіолою, звучить піснями і віршами. Бажаю завжди відчувати смак кожного слова. Нехай рідна мова буде багатою, чистою та щирою. Не бійтеся помилятися, бійтеся бути байдужими. Закохуйтеся в рідну мову щодня заново! Плекайте її, як виноградну лозу!
21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це не просто дата в календарі, це нагадування про те, хто ми є. Це день, коли варто згадати улюблений вірш, купити нову українську книгу або просто подякувати батькам за те, що навчили нас цих слів. Мова живе доти, доки нею говорять. Тож нехай сьогодні (і завжди) світ чує нас!
