«І все на світі треба пережити, бо кожен фініш – це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт …», – ці слова стали лейтмотивом усієї зустрічі однодумців-пошановувачів поетичного таланту Ліни Костенко, чиї уродини святкує вся Україна саме сьогодні, 19 березня.
Очільниця засідання, завідувач кафедри суспільно-гуманітарної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент Катерина Плівачук, донесла авдиторії маловідомі й цікаві факти з житейського і творчого шляху поетеси, про її громадянську позицію, патріотичну налаштованість, позитивне бачення майбутнього України й українців.
Презентативний матер’ял відеоряду супроводжувався живим декламуванням поезій того чи того творчого періоду. У ролі декламаторів виступили як співробітники інституту (Юлія Бендерець, Юлія Гребеніченко, Любов Стовбур, Лариса Кабан), так і запрошені гості-освітяни Київщини – Тетяна Омельченко, учитель української мови та літератури гімназії № 6 м. Біла Церква.
Дуже зворушливим стало живе звучання пісень на вірші ювілярки у виконанні Альони Чебан, методиста відділу загальної середньої освіти інституту, та Вікторії Бєлкіної, учителя інтегрованого курсу «Мистецтво» Сквирського академічного ліцею № 3 Сквирської міської ради.
Життєствердністю, оптимізмом, патріотичною наснагою переповнене інтерв’ю поетеси, узяте з нагоди її 90-річчя. Але й зараз Ліна Василівна лишається в строю: волонтерить, переказує кошти на користь ЗСУ, бере участь у гуманітарній місії.
Квінтесенцією її творчості можна вважати цей афористичний вислів:
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
