Олександр Довженко ввійшов в історію вітчизняної і світової художньої думки як самобутній поет екрана і слова. Поєднавши у собі талант режисера і письменника, своєю феноменальною творчістю він збагатив і зблизив ці два види мистецтва – словесного і візуального, відкрив нові, досі незнані можливості в пізнанні і відображенні динаміки нашого життя.
Олександр Петрович Довженко, за словами Івана Кошелівця, «належить до обраних, життя яких у творчості триває й посмертно». Наділений великим талантом, він органічно поєднав у своїй творчості кращі надбання світової цивілізації та рідного народу. Найвищими художніми критеріями Олександр Довженко вважав красу і «чисте золото правди», своїми творами все життя намагався прислужитись рідній Україні.
До 130-річчя від дня народження Олександра Довженка підготовлено віртуальну виставку-портрет «Великий зодчий українського кінематографу». На виставці представлено літературну спадщину, видання про життя і творчість великого кінодраматурга. Однак в умовах тоталітаризму влада намагалась зламати «українського ізгоя» як митця, деформувати його талант. «Мені дуже шкода, що так мало я зробив. Часом здається, наче якісь злі сили кружляли над моєю головою», – з жалем писав Олександр Довженко в «Автобіографії».
Те, що створив і написав національний геній, забезпечило йому місце серед найбільших світочів людства, а кращі твори митця ввійшли до скарбниці української та світової культури.
