НЕПОРОЖНІЙ Олексанлр Степанович –
український краєзнавець, педагог, літературознавець, сподвижник музейної справи Яготинщини
Музей історії освіти Київщини продовжує знайомити громадськість з талановитими педагогами та просвітниками Київщини, які своєю невтомною подвижницькою працею, сприяли розквіту нашій безцінній національній спадщині.
У січні минає понад 100 років від дня народження Олександра Непорожнього, який у пам’яті багатьох поколінь залишається взірцем наполегливої праці як краєзнавец, літературознавець, художник, поет, педагог, громадський діяч і почесний громадянин Яготина.
В експозиції музею історії освіти Київщини представлено матеріали, які висвітлюють творчу діяльність невтомного педагога, який усе своє свідоме, зріле життя робив велику справу, піднімаючи пласти історії нашого краю та відтворюючи їх у музейних експозиціях.
Олександр Степанович Непорожній народився 6 січня 1921 року в Яготині Полтавської губернії (тепер Київська область) – помер 14 березня 1998 року, в Яготині.
Закінчив філологічний факультет Київського учительського, а згодом – Черкаського педагогічного інститутів. Працював у Яготинській середній школі № 3 викладачем української мови, літератури та малювання. Паралельно з улюбленою роботою педагога О.С. Непорожній поєднував роботу краєзнавця, дослідника, історика, творця і засновника музеїв Яготинщини. З 1960 року музейне будівництво стало справою його життя.
Непорожній О.С. серед вихованців яготинського будинку творчості (1986 рік)
Своїм існуванням завдячують Олександру Непорожньому Яготинський державний історичний музей, картинна галерея, флігель Т. Г. Шевченка, Алея Героїв, Алея Слави та музей освіти в Яготині, музей-садиба Катерини Білокур в с. Богданівці, археологічний музей «Добраничівська стоянка», Капустинський, Сулимівський, Новоолександрівський музеї на території району. Окремою сторінкою діяльної біографії Олександра Степановича стало спорудження пам’ятника молодому Тарасові Шевченку на подвір’ї міської середньої школи № 3 за проєктом скульптора Івана Гончара. Його ж зусиллями збережено в яготинському парку каштанову алею, посаджену колись самим Тарасом.
   Меморіальний музей-садиба Катерини Білокур в с. Богданівці |
Флігель садиби Репніних (мур.), Яготин
Ім’я О. С. Непорожнього добре відоме не тільки в історико-краєзнавчих, а й літературних та освітянських колах України: він співпрацював із видавництвами, готував передмови, бібліографічні нариси та впорядковував твори вітчизняних і зарубіжних класиків, друкувався у журналах, районній газеті. Разом з професором Іваном Романовичем Семенчуком був співавтором підручника для 10 класу з Української мови та літератури (17 перевидань), а також підручника-посібника з української літератури для слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів. Упорядкував хрестоматію для 11-го класу «Золотий гомін: Українська література» (1995; 1997). Автор низки передмов до творів українських письменників та перекладів класиків зарубіжної літератури, зокрема у серії «Шкільна бібліотека»: «Співець недолі» до вибраних творів «За пашпортом» А. Тесленка (1965), «Глашатай волі» до «Творів» Ф. Шіллера (1968). Він є автором передмов до книг із серії «Шкільна бібліотека», зокрема про Івана Нечуя-Левицького, Олеся Гончара, Григорія Косяченка та інших.
Писав сатиричні вірші та друкувався у пресі.
Вчитель прагнув донести свої знання до людей через друковане слово. У 1956 році вийшла перша замітка О.С. Непорожнього на збірку Володимира Сосюри. Відтоді літературна діяльність посіла важливе місце в його творчій біографії. Олександр Степанович пише есе, передмови, видає підручники з української мови та літератури у співавторстві з професором Іваном Семенчуком, методичні посібники з викладання української літератури у старших класах, укладає хрестоматії.
Брав активну участь у підготовці збірника «Т. Г. Шевченко в Яготині». Разом із композитором М. Мисливцем створив пісню «Яготинці славлять Кобзаря». Т. Шевченкові присвятив вірші «Квіти на снігу» (1960), «Щоб Тарас посміхнувся» («Радянське слово», 1960), а також стаття «Вшанувати пам’ять геніального співця» (1958), «Імені Великого Кобзаря: (Шевченківська експозиція в Яготинському історико-краєзнавчому музеї)» («Народні музеї», 1961), «Яготинська Шевченкіана» («В сім’ї вольній, новій», 1985).
У фондах музею історії освіти Київщини зберігаються наукові праці О.С. Непорожнього, статті про його життєвий шлях і творчу спадщину. Музей свято береже пам’ять про легендарного педагога і краєзнавця.
Олександр Непорожній, дочка Надія, Василь Большак, Олесь Гончар (1970 рік)
О.С. Непорожній серед київських поетів
О. Непорожній та М. Масло (директор Ковалівської середньої школи на Черкащині)
Відео-презентація: https://www.facebook.com/100054808046285/videos/933887801554123/
