26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Тоді під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалася хмара радіоактивного пилу. Вітром рознесло небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до проблем із громадським здоров’ям та демографією, непоправних економічних, соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками, аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. Найбільше постраждала Україна.
З моменту аварії на Чорнобильській АЕС минає 40 років, але її наслідки і досі обговорює світова наукова спільнота. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів подібна техногенна катастрофа стала неминучою. Злочинне приховування владою інформації, з одного боку, поглибило непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинило активізацію екологічного і національно-демократичного рухів, що в кінцевому підсумку призвело до розпаду СРСР.
У дні сучасності ми також є свідками того, як у війні росії проти України українські атомні станції перетворилися на мішень та інструмент погроз і шантажу. Українські АЕС: Чорнобильська у 2022 році, а Запорізька й досі – є об’єктом прикриття для агресора. Там розміщено ворожі війська та важку зброю, ворог вдається до їх обстрілів, неналежно експлуатує, щоби тримати в напрузі й залякувати можливими радіаційними наслідками увесь світ.
Ми з глибокою вдячністю вшановуємо ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС і зберігаємо світлу пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив людство від ще більшої трагедії.
