Літопис буття нашого народу зберігає пам’ять про багато історичних подій, як славетних, так і драматичних. Однією з найбільш жахливих трагедій для України став Голодомор 1932-1933 років. День пам’яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада відповідно до Указу Президента України.
Голодомор 1932-1933 років – один із найстрашніших злочинів за всю історію людства. Лише за один рік померли мільйони безневинних селян. Совєти так ретельно приховували злочин, що наразі важко встановити реальну кількість загиблих. Цифри коливаються від 3-х до 7-ми мільйонів, навіть 10 мільйонів померлих внаслідок Голодомору.
На жаль, знущання голодом над українським селом було не вперше і не в останнє. У 1921-1923 роках Лєнін намагався вгамувати селян голодом. У 1946-1947 роках Україну знову охопив масовий штучний голод. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна. Голодомор на десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації, частково зруйнував традиційний український устрій життя. Наслідки Голодомору відчуваються й донині.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду, пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які зникли з землі після найбільшої з трагедій XX століття присвячується виставка-пам’ять «Над білим янголом скорботи – незгасний духу смолоскип», яку підготували Валентина Суткова, завідувач бібліотеки, та Віра Веровенко, бібліотекар КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів». На виставці представлено наукові, історичні, документальні, науково-популярні, публіцистичні, художні видання, а також дослідження науковців, краєзнавців, місцевих письменників, учителів і учнів закладів загальної середньої освіти про наслідки голодомору на території Київської області, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу.
Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Ми повинні пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати й гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.
