29 вересня 2025 року Україна та світ відзначають 84-ті роковини початку масових розстрілів у Бабиному Яру. Це місце перетворилося на жахливий символ Голокосту та нацистських злочинів. Упродовж кількох днів тут було вбито десятки тисяч євреїв, а згодом — українських патріотів, військовополонених, ромів та представників інших національних спільнот.
Бабин Яр — це місце тиші, що кричить, нагадуючи нам про ціну людської жорстокості й байдужості.
Пам’ять про ці події — наш моральний обов’язок і гарантія того, що подібні злочини ніколи не повторяться.
Пам’ятаючи минуле, ми обираємо майбутнє без ненависті та насильства.
Ми переконані: саме ці знання виховують покоління, здатні протистояти злу й нетерпимості, формують у суспільстві атмосферу толерантності та взаєморозуміння.
В Інституті відбувся перегляд документальної стрічки Віталія Нахмановича «Бабин Яр: Дзеркала смерті». Фільм не лише розповідає про події 1941 року — він проводить глядачів страшним шляхом київських євреїв, які йшли на свій останній шлях. На кожному кроці цієї трагічної Via Dolorosa ми бачимо віддзеркалення інших трагедій: доль жертв Голодомору та Маріуполя, депортованих кримських татар, розстріляних ромів, в’язнів ГУЛАГу, Сирця та Ягідного, військовополонених, убитих у Катині, Дарниці та Оленівці. Проєкт здійснено за підтримки Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”, Музею історії міста Києва та Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.
Пам’ять про Бабин Яр — це універсальне знання про зло минулого, яке має надихати нас зупиняти зло сьогодення.
Після перегляду учасники обмінялися думками. Анна Тіщенко, завідувачка відділу загальної середньої освіти та тренерка з міжнародного гуманітарного права доповнила обговорення прикладами з історії та сучасності.
Ми віримо:
Пам’ять про жертв — це наша зброя проти тоталітарних режимів.
