У травні вшановуємо 80-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – наймасштабнішому воєнному конфлікті в історії людства. Це одна з найболючіших ран людства, яка досі нагадує про себе чи не в кожній родині не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу.
Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Натомість кремлівське керівництво вважає, що саме росія зробила найбільший внесок у перемогу над гітлерівською Німеччиною.
У прагненні монополізувати Перемогу над нацизмом, росія замовчує або применшує роль інших держав і народів у цій боротьбі.
У період 1941-1945 років 7 мільйонів українців воювали в Червоній Армії, що становило 23% особового складу СРСР.
Україна впродовж майже всього періоду Другої світової війни посідала одне з найважливіших місць у двобої з нацизмом. 1225 днів і ночей, з перших днів війни і до 28 жовтня 1944 року, українські землі були в епіцентрі воєнних дій, ареною жорстоких кровопролитних боїв, які не оминули жодного населеного пункту, жодної сім’ї.
Свій внесок у розгром ворога зробили також освітяни Київщини.
«У багатьох школах кожен п’ятий учитель із зброєю в руках захищав нашу державу від ворога» (Т. В. Довгошия).
Загальна кількість освітян-фронтовиків Київщини становила 5-5,5 тис. На жаль, багато педагогів не повернулися в рідні колективи, бо полягли на полях бойових подій, багато загинуло в німецькому полоні чи на каторзі. Вічна їм пам’ять і людська шана.
Ця війна проти найбільшого зла людства, нацизму, за своїми масштабами, людськими та матеріальними втратами не має аналогів у світовій історії. Вона вимагала неймовірного напруження сил і волі всіх народів, матеріальних і людських ресурсів. Мільйони людей різних національностей і політичних поглядів в ім’я досягнення Перемоги віддали найдорожче – власне життя. Минули десятиліття, минуть століття, але пам’ять про переможців житиме вічно. Ветеранів війни по праву називають золотим поколінням Вітчизни.
Ми в одвічному боргу перед тими, хто виборював Велику Перемогу у справедливій священній війні за волю та незалежність Батьківщини.
Наш святий обов’язок – шанувати подвиги тих, хто переміг, хто зробив вирішальний внесок у порятунок народів світу від нацизму.
З кожним днем усе менше залишається живих свідків тих буремних часів, але пам’ять про їхній подвиг житиме вічно. Тож згадаємо поіменно вчителів Київщини, учасників Другої світової війни, та віддамо їм шану і пам’ять.
