Щорічно 10 листопада в усьому світі відзначають Всесвітній день науки. Всесвітній день науки для миру і розвитку (World Science Day for Peace and Development) заснований у 2001 році під егідою ЮНЕСКО. День науки – свято, покликане вшанувати наукові традиції, досягнення українських вчених й нагадати, що саме наука є основою інтелектуального потенціалу нації та її майбутнього.
Представляємо сучасного українського педагога, науковця ПАЩЕНКА Дмитра Івановича, доктора педагогічних наук, професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту освіти КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів», наукові здобутки якого є важливим внеском у розбудову національної освіти України.
Ім’я Дмитра Пащенка увійшло в історію української освіти як знаного педагога, вченого, організатора вищої освіти в Україні. Йому належать глибокі історичні розвідки з актуальних педагогічних проблем сьогодення. Учений бере активну участь у підготовці висококомпетентних учителів-практиків, менеджерів освіти та науковців.
Коло наукових інтересів професора: історія вітчизняної та зарубіжної педагогіки, теорія та методика професійної освіти, соціальна педагогіка.
Дмитро Іванович є автором близько 200 наукових та методичних праць, серед яких 9 монографій (4 з них – у співавторстві), 10 навчально-методичних посібників для студентів, магістрантів, аспірантів, учителів-практиків.
Пащенко Дмитро Іванович народився 1949 р. в м. Білій Церкві в сім’ї педагогів. Батько – Пащенко Іван Артемович (1924-2019), був викладачем педагогіки й психології в Білоцерківському педучилищі (з 1948 р.), а незабаром, в реорганізованому на його базі Білоцерківському вчительському інституті іноземних мов (1949 р.), який згодом став Білоцерківським педагогічним інститутом іноземних мов (1953-1954 н.р.), де його було призначено завідувачем кафедри педагогіки і психології. У вересні 1954 р. інститут було переведено у м. Горлівку Донецької (на той час Сталінської) області, куди довелося переїхати родині. Мати, Пащенко Ганна Оксентіївна (1925-1996), також була педагогом. Маючи базову освіту вчителя іноземної мови, вона в Білій Церкві працювала вихователем дошкільного закладу, в якому діти під її керівництвом засвоювали англійську мову.
Вищу освіту Дмитро Пащенко здобув у Житомирському педагогічному інституті імені І. Я. Франка на фізико-математичному факультеті (перші три роки навчався на відповідному факультеті Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького).
Із 1971 р. почав працювати в Уманському педагогічному університеті імені Павла Тичини на кафедрі фізики. За більш як півстолітній час він пройшов шлях професійного становлення від лаборанта до асистента, старшого викладача, доцента, завідувача кафедри педагогіки, проректора по заочній формі навчання, проректора з навчальної роботи, професора. Це дало змогу не лише сприймати динаміку розвитку Уманського державного педагогічного університету очима представника цих посад, а й брати посильну участь в його становленні, що було згодом, уже під час роботи в Білій Церкві, відображено в монографії, присвяченій історії становлення та розвитку цієї кузні національних педагогічних кадрів, нерозривно пов’язаних з об’єктивними обставинами життя українського суспільства і розвитком професійної педагогічної освіти в Київській та Черкаській областях.
Перше серйозне дослідження Дмитра Івановича було пов’язане з роботою над кандидаткою дисертацією з теми «Формування в учнів 4 – 8 класів сільської школи інтересу до технічної творчості». За результатами пошукової роботи було підготовлено й поширено серед учителів трудового навчання Київської, Черкаської та Кіровоградської областей чотирьох методичних розробок з проблеми дослідження. Згодом у співавторстві з директором Павлиської середньої школи імені В.О. Сухомлинського Кіровоградської області Г. К. Настасьєвим через товариство «Знання» у 1988 році видано брошуру «Невичерпне джерело: В. О. Сухомлинський про дитячу технічну творчість».
Досить плідний етап роботи науковця припадає на період завідування кафедрою педагогіки і методики початкового навчання в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. За цей час під керівництвом Дмитра Івановича в інституті укладаються навчальні плани і програми, посібники, методичні розробки. У колективному посібнику «Історія педагогіки», виданому з грифом МО України 1999 р. в Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка, вміщено його розділ про педагогічну систему А. С. Макаренка.
На цей же час припадає випуск низки монографій автора з узагальненням здобутків методичної теорії та практики у вітчизняній та зарубіжній педагогіці: «Педагогічні роздуми над уроками минулого» (К.: «Вища школа», 1998 р.), «Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання» (К.: «Науковий світ», 1999 р.). На основі матеріалів останньої монографії автором було розроблено програму спецкурсу та методичні рекомендації на допомогу студентам (магістрантам) педвузів, котрі були рекомендовані МО України як навчальний посібник. Цей спецкурс викладався автором на кількох факультетах.
Незабаром ним було підготовлено і видано ще один навчальний посібник, рекомендований МО України, «Історія гуманізації освіти та виховання» (К.: «Науковий світ», 2002 р.). Це вже були напрацювання, пов’язані з його роботою над докторською дисертацією.
У 2000 – 2002 рр. керував держбюджетною темою «Формування гуманістичного світогляду майбутнього учителя», в ході роботи над якою виконана і захищена одна кандидатська дисертація та проведено три всеукраїнські конференції, за результатами кожної з них видано спеціальні випуски збірників наукових праць. У рамках роботи над цією темою Дмитро Пащенко за рішення вченої ради УДПУ видав ще одну монографію «Генезис гуманістичних ідей у педагогіці» (К.: «Науковий світ», 2001 р.).
У співавторстві з колегами з УДПУ імені Павла Тичини підготував і видав навчальний посібник, рекомендований МОН України «Технологія професійного відбору майбутніх педагогів» (К: «Міленіум», 2006).
У 2007 р. захистив у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова докторську дисертацію й отримав науковий ступінь доктора педагогічних наук зі спеціальності теорія і методика професійної освіти. Тема його докторської дисертації: «Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів». У 2010 р. він опублікував у колективній монографії «Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку (Черкаська область)» цілий розділ «Педагогічна освіта: історія становлення та розвиток».
У 2011 році йому присвоєно звання професора кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи.
Протягом майже двох десятків років був членом спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій в НПУ імені М. П. Драгоманова та в УДПУ імені Павла Тичини.
Визнанням здобутків науковця є нагородження його відомчими нагородами та відзнаками, зокрема: нагрудним знаком «Відмінник освіти УРСР» (1990 р.), медалями «А. С. Макаренко» (2008 р.) та М. П. Драгоманова» (2010 р.); низкою грамот, дипломів та подяк Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук, Української асоціації Василя Сухомлинського, Національної спілки краєзнавців України.
З 2015 року вчений постійно працює в КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» на посаді професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту освіти, очолював кафедру педагогіки й психології. У ці роки читає лекції з курсу теорії та історії педагогіки для слухачів підвищення кваліфікації та студентів Білоцерківського гуманітарного коледжу. Він є експертом вченої ради КОІПОПК.
Вже працюючи в нашому Інституті, Д. І. Пащенко у співавторстві з професором Житомирського університету М. В. Левківським підготував і видав підручник «Історія педагогіки» для педагогічних закладів вищої освіти України (К.: Центр учбової літератури, 2016 р.). Завершив 27-річну працю над солідною монографією «Літопис історичних, суспільно-політичних, соціально-економічних та культурно-освітніх подій, на ґрунті і тлі яких відбувалося виникнення та становлення Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» (Умань: «Візаві», 2020 р.). Підготував 1 доктора педагогічних наук для Білоцерківського національного аграрного університету (2022 р.) та 5 кандидатів педагогічних наук (всього у нього успішно захистилися 8 аспірантів) і нині здійснює наукове керівництво аспірантами та пошукувачами.
Учений бере активну участь у міжнародних, всеукраїнських та обласних конференціях, щорічних краєзнавчих читаннях імені Лаврентія Похилевича.
Головним натхненням Дмитра Івановича є його родина. Адже він батько трьох дітей та дідусь семи улюблених онуків.
У вільний від наукової роботи час Дмитро Іванович захоплюється технічною творчістю, з задоволенням конструює і моделює.
Нині науковець продовжує роботу над посібником «Відомий і невідомий В.О. Сухомлинський». Бажаємо Дмитру Івановичу здоров’я, сили, натхнення та нових наукових досягнень на педагогічній ниві, заради миру і процвітання нашої незалежної й незламної України.
