Українська педагогіка багата славетними іменами. Василь Олександрович Сухомлинський – педагог-гуманіст, мудрий учитель, а ще й публіцист, дитячий письменник. 28 вересня виповнюється 105 років від дня його народження. Благородне серце, сили і знання, педагогічне обдарування Василь Олександрович віддав дітям, молоді, школі, покликаній стати осередком виховання людської особистості.
Василь Олександрович Сухомлинський створив оригінальну педагогічну систему, що ґрунтується на принципах гуманізму, визнанні особи дитини вищою цінністю, на яку мають бути орієнтовані виховання й освіта. Він будував процес навчання як радісну працю. Велику увагу приділяв творчому розвитку кожної дитини, спираючись на загальнолюдські, громадянські цінності, дбав про забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного формування особистості, виховання соціально зрілого громадянина України.
Різноплановий і багатоаспектний творчий доробок В. О. Сухомлинського складає 48 книг, 500 наукових статей, більше як 1500 оповідань і казок для дітей. Твори Василя Сухомлинського перекладені 59 мовами народів світу. Найбільш відомі книги: «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором», «Книга про любов» та інші.
Літературна спадщина Василя Олександровича Сухомлинського є незаперечною універсальною скарбницею для використання в роботі з дітьми. Вона пронизана ідеєю гуманізму, людяності, доброчинності, любові. За допомогою його художнього слова можна доторкнутися до найтонших струн дитячої душі, зародити в ній любов до прекрасного.
До дня народження Василя Сухомлинського Валентиною Сутковою, завідувачем бібліотеки, та Вірою Веровенко, бібліотекарем КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів», підготовлено віртуальну виставку «Творець педагогіки добра». На виставці представлено педагогічну та літературну спадщину видатного українського педагога.
«Людина, – любив повторювати В. О. Сухомлинський, – народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна й треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Усе найцінніше, створене ним, назавжди ввійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.
