Музей історії освіти Київщини Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» продовжує знайомити спільноту з талановитими сучасними педагогами Київщини, які своєю творчою працею звеличують наш край і розбудовують освіту в Україні.
Входження освіти України в європейський освітній простір передбачає високі вимоги до сучасного вчителя, зумовлює реалізацію компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів, організації активного навчання для формування компетентної особистості учня.
Іванна Володимирівна Ярмульська – приклад становлення інтелектуального сучасного педагога, відкритого до змін, спроможного постійно розвиватися. Це молода, компетентна, ерудована, творча та вмотивована особистість. Можна стверджувати, що такі педагоги – ініціативні, наполегливі, здатні експериментувати, творити – є рушійною силою освітньої реформи. Водночас Іванна Володимирівна – чудовий наставник, порадник і старший друг, якого люблять діти та якому довіряють батьки, адже вона поважає кожну дитину, створює невимушену педагогічну атмосферу, де учні довіряють учителеві.
Іванна Ярмульська народилася 17 липня 1987 року в м. Сквирі Київської області. Навчалася у Сквирській середній школі №2. Відмінниця у школі, успішна студентка, активна у громадській діяльності.
2011 року закінчила навчання в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова за спеціальністю «Українська мова та література, зарубіжна література».
Працювала вчителем української мови і літератури у Сквирському академічному ліцеї Сквирської міської ради. За 10 років роботи в освітній сфері зарекомендувала себе як педагог, що має глибокі та різнобічні знання з предмета, на високому методичному рівні здійснює навчання учнів, прогресивний фахівець, спроможний забезпечити результативність і якість освіти, поширювати професійний досвід колегам. Іванна Володимирівна розробила програму «Інтернет-ресурси як засоби стимулювання навчальної діяльності учнів на уроках української мови і літератури», регулярно проводила практичні заняття та майстер-класи для педагогів із зазначеної теми, презентувала досвід реалізації сучасних підходів до навчання в Новій українській школі.
Безперечно, гордістю вчителя є учні Сквирського академічного ліцею. Іванна Володимирівна Ярмульська підготувала 9 переможців обласних конкурсів та олімпіад з української мови і літератури; її учні двічі здобували перемогу на заключному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.
У 2020 році І.В. Ярмульській присвоєно звання «старший учитель», має вищу кваліфікаційну категорію, нагороджена подякою міського голови (2019) та грамотами департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації (2017, 2021).
Найбільшим своїм здобутком Іванна Володимирівна вважає досягнення своїх вихованців, її незмінне кредо: «Мої учні – моя гордість».
Від 2022 року працює завідувачем відділу української мови і літератури та зарубіжної літератури КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів».
Іванна Володимирівна успішно завершила навчання в аспірантурі лабораторії інсти
туційного виховання Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України. Значну увагу приділяє науковій діяльності, зокрема питанню формування соціальної компетентності учнів основної школи засобами сучасної української літератури, є співавтором підручників з української літератури для 5 і 6 класів.
Любов до прекрасного, зокрема й літератури, Іванна Ярмульська виявляє й у власній поетичній творчості. Природа наділила її іскрою таланту – вдивлятися у світ та осмислювати його морально-етичні глибини. Поезія Іванни Володимирівни приваблює метафоричністю, сповнена відчуттям гармонії і краси природи й людської душі, виваженим і емоційно насиченим одкровенням почуттів, оживлених одвічною тріадою: віра, надія, любов. Твори поетеси відверті, емоційні, дихають світлом.
Її твори увійшли до поетичних збірок «Слово, окрилене любов’ю» (2000), «За покликом душі» (2012), «Земле рідна, найкраща моя, мрію і дихаю тільки тобою» (2015), «Літературна Сквирщина» (2015), «Герої тримають небо» (2019). 2020 року видала окрему книгу поезій «На крилах юності».
Іванна Володимирівна – дипломант багатьох літературних конкурсів, конкурсів декламаторів поезії, серед яких – Всеукраїнський конкурс-читців декламаторів поезії Т. Шевченка (2010) та Всеукраїнський поетичний вернісаж «Троянди й виноград» (2017).
Тож бажаємо Іванні Володимирівні подальшого гармонійного і всебічного розвитку таланту та людського щастя.
ПОЕЗІЯ Іванни Ярмульської
Молитва
До вербової гілки схилюся,
До калини уста притулю…
Україно! За тебе молюся,
Бо тебе усім серцем люблю!
Я молюся за дух твій небесний,
Я молюся за рівність країн,
Й твердо вірю – ти скоро воскреснеш,
І піднімешся гордо з руїн!
І цвістимуть волошки і жито,
І лежатиме хліб на столі,
Й буде жити, повік буде жити
Український народ на землі.
Вірю в тебе, моя Україно!
Вірю в небо над нами ясне!
Вірю в тебе, навіки єдина,
І ця віра рятує мене!
***
Весна прийшла
Моє село – ти тиха-тиха пристань
На березі стрімкої течії.
Весна прийшла увібрана, барвиста,
Весні радій і зустрічай її.
Зерно принесла для ріллі на полі,
Духмяні квіти лукам і гаям,
Принесла цвіту клену і тополі,
Ясну веселку й пісню солов’ям!
Весна прийшла! І впали вмить тумани,
Покрили маревом подвір’я і хати
І розлилися заспані лимани,
І цвітом запишалися сади.
Знов розгорнулося зелене руно
Смарагдових весняних споришів,
Прийшла весна, торкнула злегка струни,
Село, твоєї ніжної душі!
***
Донечці
Навчити б дівчинку любити:
Людей, погоду, сонце, небо.
Навчити б дівчинку робити
Добро для всіх, не лиш для себе…
Навчити б вірити й прощати,
Дивитись впевнено вперед.
Лихого слова не сказати
Й не видати чужий секрет.
І не коритися печалі,
Не забувати доброти,
Не опускати рук і далі,
Упевнено по світу йти.
Навчити б дівчинку любити,
Із ранніх літ і навіки.
Навчити б жити і радіти –
Для цього й дані їй батьки…
***
У світі тісно для нас двох,
Ти чуєш?! Я тебе тримаю!
Останню кісточку ламаю…
…А нас розлучить тільки Бог.
У вікнах марево дощу.
І тільки мить одна єдина
Порветься ніби павутина,
А я ніколи не пущу…
Знов синє небо у очах…
Узимку грому не буває!
На вістрі пензлика палає
Осінньо-невимовний страх,
що все минути поспіша,
І ти підеш у невідомість,
Усе покинеш, і натомість
Від спраги вмре моя душа…
Я не шукаю собі волі,
У світі тісно для нас двох,
Але куди втекти від долі
У вічності розсудить Бог.
