Хай мир у серці вашому панує.
Хай ангел Божий щастя вам дарує.
Ісус Христос здоров’я шле з небес.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
13 квітня 2023 року працівниками музею історії освіти Київщини КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» і КЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж» проведено творчий захід для студентів першого курсу спеціальності «Початкове навчання (інклюзія)» та студентів другого курсу спеціальності «Образотворче мистецтво».
Цілі заходу:
- поглибити уявлення про традиції святкування Великодня в Україні; творчо пізнавати культурну спадщину нашого народу, української обрядовості;
- засвоїти історію й символіку писанок, техніку розписування великодніх крашанок;
- створити власні писанки.
Саме на весну припадає головне християнське свято – Великдень. Це – величне свято світлого Воскресіння Христа, який приніс себе в жертву за гріхи людей і спокутував їх своїми стражданнями. Саме слово «пасха» у перекладі з грецької означає «страждати». Пасха – це Воскресіння Христове, писанка символізує його життя й відродження. Але це світле, радісне свято Воскресіння Сина Божого Ісуса Христа в усі часи давало людям наснагу вірити, любити, пробачати. Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами, із чим пов’язано чимало обрядів і традицій в Україні.
У вступній частині заходу зі вступним словом до учасників звернулася Ольга Дмитрівна Пількевич методист відділу музейної освіти та бібліотечної справи КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів», яка розповіла про релігійні обряди та традиції, пов’язані зі святкуванням Великодня та написанням писанок, запросила всіх приєднатися до сакрального світу писанок.
Величаво, із піднесенням було представлено літературно-художню композицію «Великдень – величне свято українців» у виконанні студентів 14 ПО(ін) групи Діани Гаган, Анжеліки Головащенко, Дар’ї Кобилінської, Кароліни Короленко, Альбіни Прокопенко, Дар’ї Пімчонок. Прозвучали пісні «Веснянка», «Вийди, вийди, Іванку, заспіваємо веснянку», учасники водили хороводи й декламували вірші «Пісня про Великдень – Великодні дзвони», «Великодні дні настали», «Наближаємо перемогу».
Під час заходу прозвучали духовні твори Кирила Стеценка «Благослови, душе моя, Господа», «Воскресіння твоє: Христос воскрес» у виконанні хору під керівництвом Анатолія Авдієвського (відеозапис); використано презентації «Чарівний світ писанки», «Великодні писанки – візерунки та символи», відео «Великдень. Історія свята та його головні символи», документальні фільми «Писанка – символ Великодня», які розкрили історію, традиції й техніки розписування яєць.
У теоретичній частині заняття студенти ознайомилися з історією та традиціями української писанки. Ольга Дмитрівна зазначила, що писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, символ весни, сонця, повернення природи до життя. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду.
Період приходу весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на кінець квітня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще не хрещений люд: і хлопці, і дівчата, і старі, і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляли вічний закон пробудження природи на землі й один із головних символів цієї пори – яйце, із якого, вважалось, і почалося життя на Землі.
Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай створювати писанки. Виготовлення писанок в українській традиції мало сакральне значення й входило до звичаєво-обрядової сфери.
З приходом християнства писанки стали символом Великодня – свята Воскресіння Ісуса Христа. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли в чистий четвер і п’ятницю перед Пасхою. Мало хто знає, що писанки виготовляли також у монастирях, де на них зображали релігійні сюжети.
На Великдень писанки та крашанки освячують у церкві. Писанками вітають із Великоднем, обмінюються ними, роздають дітям, а потім використовують у великодніх іграх та для прикрашання осель. Люди й нині вважають, що писанка приносить добро, щастя, захищає людину від усього злого, зцілює від хвороб.
У практичній частині заходу Наталія Олександрівна Слуцька, викладач образотворчого мистецтва КЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж», провела майстер-клас з оздоблення великодніх писанок і крашанок. Під час майстер-класу розглядалися регіональні особливості традиційних писанок України. Зверталася увага на символіку, орнаментику, колористику, традиції та звичаї, пов’язані з виготовленням і використанням писанок на Київщині.
Наталія Олександрівна зазначила, що за технікою виготовлення великодні яйця можна поділити на дві великі групи: виготовлені без використання воску та зроблені за допомогою воскової техніки (власне писанки). Найстаріший орнамент на писанках зберігається ще й досі. Він переважно геометричний: трикутники, спіралі, кола, сорококлинці, сорок гілок тощо. Кожен намальований на писанці символ щось означав: один – благополуччя, інший – родинний затишок, ще якийсь – народження дитини чи добрий урожай. Усі писанки створювалися з побажанням добра і чистими помислами. Символічних малюнків існує понад сто видів.
На зустрічі студенти ознайомилися з восковою технікою виготовлення крашанок. Розфарбовування писанки восковою технікою досягається поетапним нанесенням воску на певні ділянки поверхні яйця. Віск при цьому накладається крапками, прямими і кривими лініями, що дозволяє створити різні орнаменти. Для нанесення воску здебільшого використовують спеціальний інструмент – писачок.
Учасники активно творили писанки, насамперед технікою крапанки – накрапуванням на шкарлупу яйця крапок різного розміру з почерговим зануренням яйця у фарбу (від світлої до темної). Після цього віск знімається, а з різнобарвних цяток на коричневому, чорному або синьому тлі утворюється специфічний мерехтливий ефект. Візерунки крапок можуть бути впорядкованими й невпорядкованими. Усі охочі презентували власні витвори, читали вірші й розповідали про традиції святкування Великодня в їхніх родинах.
На завершення заходу студентів було ознайомлено з експозицією музею «Писанки», що в Коломиї на Івано-Франківщині. Цей музей писанкового розпису – один з найоригінальніших музеїв України, заввишки 13,5 м і діаметром 10 м у формі яйця. Колекція музею налічує більше 12000 експонатів.
Така практика проведення занять допоможе студентам у подальшій педагогічній роботі. Писанка повертається до нас із сивої давнини як безцінне надбання нашої культури, символ України. Маємо берегти мистецтво писанки для нащадків, адже це – невід’ємна складова роду українського, наш одвічний оберіг.
Нехай перемога і мир прийдуть на нашу землю! Міцної віри в перемогу – світла – над темрявою, життя – над смертю, України – над ворогом!
