19 грудня виповнюється 130 років від дня народження Миколи Гуровича Куліша. Якби Миколі Кулішеві в юні або молоді роки сказали, що йому призначено стати однією зі знакових постатей української драматургії (разом із Лесею Українкою та Володимиром Винниченком), він, мабуть, дотепно пожартував би з цього. І не тільки тому, що любив і шанував жарт. Микола Куліш тривалий час не вбачав у собі якоїсь особливої талановитості й занадто критично оцінював власний художній потенціал.
Микола Куліш був живописцем характерів в українській драматургії. Працюючи над п’єсою, він прагнув намалювати живий, колоритний, типовий художній образ. Для цього митець ретельно вивчав життя, часто мандрував – їздив, ходив пішки Україною, намагаючись побачити й почути, чим живуть люди, про що думають, як розмовляють, чого прагнуть. Ось звідки в його творах багата галерея виразних, самобутніх образів – Мусій Копистка («97»), Малахій Стаканчик («Народний Малахій»), Овчар («Закут»), тьотя Мотя й дядько Тарас («Мина Мазайло»), Ілько Юга («Патетична соната») тощо.
Особливо яскраво у творчості Миколи Куліша подано народну мову, якою дихає ледь не кожна його п’єса. Слово у його творах грало багатьма барвами й тональностями: інтонаціями народної говірки, гостротою сюжетних ходів, колоритністю народного гумору, напруженістю інтелектуальних роздумів.
До дня народження Миколи Куліша Валентиною Сутковою, завідувачем бібліотеки, та Вірою Веровенко, бібліотекарем КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» підготовлено віртуальну виставку «Талант не підвладний часу».
Куліш-драматург жив категоріями майбутнього художнього часу. А це – привілей митців світового рівня. Він шукав – і знаходив нові напрямки розвитку мистецтва, літератури, драматургії, що потім ураховувалися іншими письменниками, художниками наступних поколінь.
«Набуте Миколою Кулішем тільки зараз починає відновлюватися в українській драмі… Хочеться вірити, що нове прочитання Куліша почнеться у театральних студіях, – і то лише за умови, що новітні актори й режисери покладуть собі за мету поставити не просто конкретну п’єсу Куліша, а його ДРАМАТУРГІЮ». (Лесь Танюк).
Запрошуємо переглянути матеріали віртуальної виставки!
