Валерій Федорович Гудзь
педагог, український військовослужбовець, полковник Збройних Сил України, Герой України
Музей історії освіти Київщини КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» продовжує проєкт «Нескорена, велична Україна. Освітяни Київщини – незламні у війні».
Представляємо Валерія Федоровича Гу́дзя – педагога, викладача «Бориспільського професійного ліцею», українського військовослужбовця, полковника Збройних Сил України, Героя України.
Валерій Федорович (12 лютого 1971 року – 16 березня 2022 року, м. Бориспіль, Київська область, Україна) – педагог, український військовослужбовець, полковник Збройних Сил України, командир 24-ї окремої механізованої бригади (2017-2020). Учасник російсько-української війни: пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з Російською Федерацією (2014 рік), у районі Волновахи (2014-2016 роки), у районі Авдіївки (2017 рік). Загинув у ході відбиття російського вторгнення в Україну на Луганщині. Герой України (16 березня 2022, посмертно).
У 1991 році, після розпаду СРСР, Валерій Гудзь, курсант випускного курсу Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища, подав рапорт на ім’я начальника училища про переведення до Збройних Сил України. 10 років служив в українській армії, зокрема, у 79-му окремому аеромобільному полку в м. Миколаєві. Звільнився в запас у званні майора.
Проживав у рідному місті Борисполі, працював викладачем Бориспільського професійно-технічного ліцею. Майстер спорту з боксу, тренер з боксу районної спортивної школи, викладач основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров’я ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», де працював від 2006 року. Ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу «Боривітер». Обирався депутатом Бориспільської районної ради VII скликання.
Із початком російської збройної агресії проти України гвардії майор запасу, десантник Валерій Гудзь у березні 2014 року прибув до військкомату, щоб поновитися на службі. Йому запропонували посаду командира взводу механізованої бригади, і він одразу ж погодився. Був зарахований до 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Улітку 2014 року був призначений командиром роти. Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ під вогнем російських «Градів», у Луганській області (Червонопартизанськ). 28 серпня 2014 року в бою в місті Старобешеве Донецької області був поранений.
У вересні 2014 року Валерій Гудзь був призначений командиром 3-го батальйону 72 ОМБр. Брав участь у боях в районі Волновахи: під Петрівським, Білою Кам’янкою і Новоласпою. Під його керівництвом розроблялися і проводилися операції зі взяття під контроль Збройними Силами України териконів довкола Докучаєвська, захоплення панівних висот у степах Приазов’я.
На початку 2015 року отримав звання підполковника, а вже в липні 2015 року був призначений на посаду заступника командира бригади.
Від грудня 2017 року і до 2020 року – командир 24-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях у районі Авдіївки з протидії танковим атакам. Маючи командирський талант і значний бойовий досвід, своїми рішеннями неодноразово рятував життя солдат. У листопаді 2019 року наказом Міністра оборони України Валерію Гудзю достроково було присвоєно військове звання полковника.
Із початком повномасштабного вторгнення рашистів в Україну, будучи слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, повернувся в 24-ту окрему механізовану бригаду для організації її підсилення. У березні 2022 року спланував та особисто очолив проведення наступальної операції із зачищення околиць Попасної від російських військ. Валерій Гудзь загинув 12 березня 2022 року в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Луганщині.
15 березня 2022 року його поховали на малій батьківщині – у місті Борисполі Київської області.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі удостоєний звання «Герой України» із врученням ордена «Золота Зірка» (16 березня 2022 року, посмертно), Ордена Богдана Хмельницького III ступеня (26 лютого 2015 року), недержавної відзнаки – Ордена «Народний Герой України» (2 квітня 2017 року), Ордена Архистратига Михаїла ІІ ступеня (1 жовтня 2019 року).
2021 року до ювілею полковника Валерія Федоровича Гу́дзя йому було присвячено пісню, а потім відеокліп «Комбату» (музикант і волонтер Христина Панасюк).
Цього року на честь Валерія Гудзя в рідному місті названо вулицю та провулок.
Син Валерія Федоровича – Владислав Гудзь (1993 р.н.) продовжує традиції батька: він майстер спорту з боксу, має 200 переможних боїв, офіцер Збройних Сил України, учасник російсько-української війни; донька Ганна Гудзь (2001 р.н.) займається легкою атлетикою, а дружина Маргарита Гудзь – учитель загальноосвітньої школи м. Борисполя.
