Друга світова війна – одна з наймасштабніших скорботних подій XX століття в Європі. Це одна з найболючіших ран людства, яка досі нагадує про себе чи не в кожній родині не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу.
Україна впродовж майже всього періоду Другої світової війни посідала одне з найважливіших місць у двобої з нацизмом. 1225 днів і ночей, із перших днів війни й до 28 жовтня 1944 року, українські землі були в епіцентрі воєнних дій, ареною жорстоких кровопролитних боїв, які не оминули жодного населеного пункту, жодної сім’ї.
Свій внесок у розгром ворога зробили також учителі Київщини.
«У багатьох школах кожен п’ятий учитель із зброєю в руках захищав нашу державу від ворога» (Т.В.Довгошия).
Загальна кількість освітян-фронтовиків Київщини становила 5-5,5 тисяч. На жаль, багато педагогів не повернулися в рідні колективи, бо полягли на полях бойових подій, багато загинули в німецькому полоні. Вічна їм пам’ять і людська шана.
Війна проти найбільшого зла людства – нацизму за своїми масштабами, людськими та матеріальними втратами не має аналогів у світовій історії. Вона вимагала неймовірного напруження сил і волі всіх народів, матеріальних і людських ресурсів. Мільйони людей різних національностей і політичних поглядів в ім’я досягнення Перемоги віддали найдорожче – власне життя. Минули десятиліття, минуть століття, але пам’ять про переможців житиме вічно. Ветеранів війни по праву називають золотим поколінням Вітчизни.
Ми в одвічному боргу перед тими, хто виборював Велику Перемогу у справедливій священній війні за волю та незалежність Вітчизни.
Наш святий обов’язок – шанувати подвиги тих, хто переміг, хто зробив вирішальний внесок у порятунок народів світу від нацизму.
Із кожним днем усе менше залишається живих свідків тих буремних часів, але пам’ять про їхні подвиги житиме вічно. Тож згадаймо поіменно вчителів Київщини, учасників Другої світової війни та віддаймо їм шану й пам’ять!
