Сумна звістка прийшла у колектив Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» – відлетів білим лебедем засвіти Вадим Андрійович Палкін, доцент кафедри педагогіки, психології та менеджменту освіти, кандидат історичних наук, доцент.
Зупинилося серце – зупинилося життя, яке так любив і цінував Вадим Андрійович.
На жаль, словами важко загоїти на серці страшну рану від втрати, важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце, проте світлі спогади про Вадима Андрійовича, який чесно і гідно прожив своє життя, завжди будуть сильнішими за смерть.
Вадим Андрійович був людяним, досвідченим, висококваліфікованим і сумлінним науковцем, з радістю ділився своєю майстерністю, уміннями й знаннями; був люб’язним і доброзичливим у спілкуванні і ставленні до колег.
Колектив інституту втратив професіонала, авторитетного, інтелігентного та чуйного науковця, життєвий шлях якого є взірцем людської гідності, добропорядності та мудрості.
Колектив інституту висловлює глибоке і щире співчуття рідним та близьким Вадима Андрійовича, поділяємо біль і горе втрати.
Світла пам’ять про Вадима Андрійовича назавжди збережеться у серцях близьких, друзів, колег, усіх людей, яким пощастило бути знайомим з цією скромною, достойною Людиною.
Сумуємо… Співчуваємо… Пам’ятаємо…
Хай супроводжує Вадима Андрійовича пісня Володимира Грибенка і Олександра Стадника «Батьку, мій лебедю білий»:
Сиві лежать заметілі
Снігом в волоссі твоїм,
Батьку мій, лебедю білий,
Сум не пускай на поріг,
Батьку, мій лебедю білий,
Сум не пускай на поріг.
Весни давно відшуміли.
Скільки на серці лягло?
Скроні твої посивіли,
Мов лебедине крило.
Батьку, скроні твої посивіли,
Мов лебедине крило.
Батьку мій, лебедю білий,
Ось вона – вічності суть,
Десь лебедята на крилах
Знов твою юність несуть.
Батьку, десь лебедята на крилах
Знов твою юність несуть!
