5 листопада 1804 року Міністерство народної освіти видало Статут навчальних закладів для підвідомчих університетів, у якому передбачалося відкривати в кожному губернському місті гімназію. Це було початком розвитку гімназійної освіти, а гімназія набула статусу самостійного навчального закладу, мета якого – надати середній рівень освіти та підготувати своїх вихованців до вступу в університети.
Тож на початку ХIХ століття гімназія стала основним типом середньої загальноосвітньої школи, до прикладу, а на кінець ХIХ – початок ХХ століть у повітових містах Київщини таких навчальних закладів було близько 30. У цей період були засновані чоловічі гімназії: перша Київська (1809), друга (1836), третя (1873), четверта (1874), Києво-Печерська (1885), Білоцерківська чоловіча (1847), Черкаська (1880), Уманська (1883), Златопольська (1885), Київська міністерська, Фундуклеївська приватна, заснована В.М.Ващенко-Захарченко (1862), приватна гімназія А.О. Бейтель (1890) – та Білоцерківська жіноча (1886).
Осередком освіти в повітовому місті Сквирі на початку ХХ століття стала міська чоловіча гімназія, метою функціонування якої було визначено створення середовища, у якому кожен учень міг здобути середній рівень освіти для вступу в університети, виявити й реалізувати власні можливості й таланти та досягти певних успіхів.
Сквирська чоловіча гімназія, заснована 1 липня 1909 року (проіснувала до 1920 року, після чого була реорганізована у Сквирську трудову школу ім. І. Франка), була класичною гімназією; заклад належав до середніх загальноосвітніх, де навчання тривало 7 років. Гімназія вважалася одним із найпрестижніших навчальних закладів Київської губернії, а за архітектурною будовою – чи не найкращим навчальним приміщенням у Російській імперії.
Розмістилася вона в одному із будинків, подарованому дворянином-мільйонером П.Є.Сувчинським. 21 листопада 1910 року при гімназії було відкрито та освячено домову церкву на кошти Водінського.
Нове приміщення чоловічої гімназії було відкрито 16 серпня 1914 року. Це був триповерховий будинок, побудований за проектом О. В. Кобелєва: із просторими класними кімнатами, коридорами, кабінетами, великою бібліотекою, актовою і гімнастичною залами. Тут були добре обладнані фізичні та хімічні кабінети, окрема кімната природознавства, фундаментальна бібліотека (337 назв книг у 728 томах), учнівська бібліотека (917 назв у 2385 томів), копії скульптурних портретів стародавніх мислителів і міфічних персонажів; у закладі було проведено водопровід, калорифельне опалення, каналізацію, газове освітлення. При гімназії існувала метеорологічна станція.
У гімназії підтримувалася строга дисципліна, панувала ідеальна чистота: паркетна підлога, натерта воском чи парафіном; при вході гімназисти перевзувалися. Першим директором гімназії був І. М. Росоптовський; від 7 жовтня 1909 року до 15 грудня 1912 року – І. Григорович (викладав латинь); від 1912 до 1915 року – П. Левицький; від 1915 року й до закриття навчального закладу – статський ратник Ф. М. Іванов (викладав російську мову).
Зміст гімназійної освіти в Сквирській гімназії перебував під впливом західноєвропейської (німецької і французької) школи, релігійного світогляду та державної політики Російської імперії. Це підтверджується введенням до навчальних планів двох класичних мов (латинської та грецької), закону Божого, логіки та російського законодавства.
1854 року було затверджено нові навчальні плани, згідно з якими тижневий розклад уроків був таким: закон Божий, російська мова з церковно- слов’янською, логіка, латинська мова, грецька, математика з фізикою, географія, природознавство, історія, французька або німецька мова, чистописання, співи та музична теорія і гімнастика (необов’язкові предмети), (кількість годин розподілялася відповідно до певного класу).
Гімназія була розрахована на 200-300 учнів. У 1910/1911 навчальному році в Сквирській гімназії навчалося 128 учнів, у 1916/1917 н. р. – 229 учнів, у 1917/1918 н. р. – 358 учнів. Плата за навчання становила для основних класів 100 крб, а для підготовчого – 80 крб. У 1917 році оплата зросла до 180 крб 20 к. У середньому вартість навчання під кінець 1920 року становила 225 крб 07 к. на одного учня.
Гімназія не мала свого гуртожитку, тому більшість учнів проживала на квартирах. На початок 1911 року у Сквирі існувало 18 учнівських квартир, у яких проживало 49 вихованців, а решта 79 перебували в сім’ях.
Архівні документи засвідчують, що на початку 1909 року у Сквирській міській гімназії навчальний процес здійснювали 16 викладачів, у 1920 році – 22. Найближчим помічником директора був інспектор, який слідкував як за навчанням, так і за дисципліною, а класні наставники – за домашнім життям гімназистів. Більшість учителів, які працювали в середньому навчальному закладі, мали університетську освіту, зокрема Н.Ф. Ларюшкін, викладач російської мови, Б. А. Прокопович, учитель давніх мов, Є. П. Яворська, викладач французької мови, К. В. Ляшенко, викладач німецької мови, Є. К. Криницький, учитель математики, П. С. Пашковський, учитель фізики і природознавства, В. І. Троїцький і А. Г. Ляхніцький, учителі історії, Г. А. Самойлович, викладач географії, Г. С. Сарана, учитель співів, К. А. Нарк, учитель гімнастики, Н.А. Куліцький, учитель чистописання і малювання, Павлюченко, викладач графічного мистецтва, С. М. Ляхніцька, учитель підготовчих класів.
8 березня 1911 року Сквирським міським головою було отримано дозвіл від попечителя Київського навчального округу П. Зілова на відкриття в м. Сквирі міської жіночої гімназії (відповідно до Положення 24 травня 1870 року). Тож 1 серпня 1911 року було відкрито Сквирську міську жіночу гімназію Міністерства народної освіти у приміщенні чоловічої гімназії. Оскільки в гімназії всього було 8 класних кімнат, заняття проводилися у дві зміни: у 1 зміну навчалися 8 класів і у 2 – 7 класів.
З липня 1912 року на посаду директора жіночої гімназії було призначено М. А. Кондратович.
Відповідно до зазначеного вище Положення у Сквирській жіночій гімназії був відкритий 8 додатковий педагогічний клас, після закінчення якого ученицям надавалася змога викладати елементарний курс російської історії, російської мови та арифметики (у гімназіях) і право вступати на вищі педагогічні курси без іспитів. У 8 педагогічний клас приймали учениць, які бажали займатися педагогічною діяльністю. Дівчата після закінчення 8 класу гімназії Міністерства народної освіти отримували звання «вчителька початкових класів»; після педагогічного класу – звання «домашня вчителька», а нагороджені медаллю – «домашня наставниця».
У 1916 році в педагогічному класі Сквирської жіночої гімназії викладалися Закон Божий, історія, педагогіка і дидактика, методика початкового навчання, російська мова і література, загальна література, гімнастика, співи і малювання. Цього року в жіночій гімназії навчалося 223 учениці; також було подано заяви ще від 149 осіб, у зв’язку з чим отримано дозвіл відкрити паралельний відділ при 3 класі гімназії. Заняття було рекомендовано проводити у флігелі чоловічого вищого початкового училища в першу зміну.
У першій половині 1917 року в складі жіночої гімназії було: 7 основних класів, 1 – підготовчий , 2 – паралельний, 3 – паралельний і 8 – педагогічний (додатковий) клас. У другій половині 1917 року відкрили паралельні класи при 1, 2, 3, 4 і 5 класах. Загальна кількість учениць на 1 січня 1917 року складала 475 осіб.
Отже, Сквирська гімназія була середнім навчальним закладом, у якому навчалися діти всіх віросповідань та станів, працювали педагоги, які творчо підходили до організації навчального процесу. В історичному досвіді гімназії міститься невичерпний потенціал ідей і педагогічних технологій, зокрема впровадження диференціації навчання, розвиток наукового мислення учнів, застосування факультативних курсів та курсів за вибором тощо.
(Інформацію підготовлено за джерелами Центрального державного історичного архіву України в м. Києві).
