13 квітня на засадах партнерської взаємодії проведено творчий захід для студентів КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» спеціальності «Образотворче мистецтво» та учнів «Перша Білоцерківська гімназія – школа I ступеня».
Мета заходу:
- залучити учнів та студентів до вивчення та збереження національної культури і традицій українського народу – писанкарства;
- ознайомити з історією та символікою писанок, технікою розписування великодніх яєць;
- закріпити та узагальнити знання про регіональні особливості писанок;
- виховувати повагу до народних звичаїв і традицій.
У вступній частині заходу зі вступним словом до учасників звернувся Сергій Олексійович Сиротинський, протоієрей кафедрального Спасо-Преображенського собору Білоцерківської єпархії УПЦ, який розповів про релігійні обряди та традиції, пов’язані зі святкуванням Великодня та написанням писанок, благословив усіх бажаючих приєднатися до сакрального світу писанок.
Під час заходу прозвучали духовні твори Кирила Стеценка «Благослови, душе моя, Господа», «Воскресіння твоє: Христос воскрес» у виконанні хору під керівництвом Анатолія Авдієвського (відеозапис).
У теоретичній частині заняття студенти та учні ознайомилися з історією та традиціями української писанки, про це розповіла Пількевич Ольга Дмитрівна, методист відділу музейної освіти та бібліотечної справи КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти».
Вона зазначила, що писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, символ весни, сонця, повернення природи до життя. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду.
Період приходу весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на кінець квітня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще не хрещений, люд: і хлопці, і дівчата, і старі, і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляючи вічний закон пробудження природи на землі, возвеличували і вшановували водночас один із головних символів цієї пори – яйце, з якого, як вважалось, і почалося життя на Землі.
Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай робити писанки. Виготовлення писанок в українській традиції наділялось сакральним значенням та входило до звичаєво-обрядової сфери.
З приходом християнства писанки стали символом Великодня – свята Воскресіння Ісуса Христа. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у чистий четвер і п’ятницю перед Пасхою. Мало хто знає, що писанки виготовляли також у монастирях, де на них зображали релігійні сюжети.
На Великдень писанки та крашанки освячують у церкві. Писанками вітають із Великоднем, обмінюються ними, роздають дітям, а потім використовують у великодніх іграх та для прикрашання осель. Старі люди і нині вважають, що писанка приносить добро, щастя, захищає людину від усього злого, зцілює від хвороб.
У практичній частині Слуцька Наталія Олександрівна, викладач образотворчого мистецтва КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж», провела майстер-клас із оздоблення Великодніх писанок технікою крапанка. Під час майстер-класу розглядалися регіональні особливості традиційних писанок України. Зверталася увага на символіку, орнаментику, колористику, традиції та звичаї пов’язані з виготовленням та використанням писанок на Київщині.
Н.О. Слуцька, зазначила, що за технікою виготовлення великодні яйця можна поділити на дві великі групи: виготовлені без використання воску та виготовлені за допомогою воскової техніки (власне писанки). Найстаріший орнамент на писанках зберігається ще й досі. Він переважно геометричний: трикутники спіралі, кола, сороко клинці, сорок гілок тощо. Кожен намалюваний на писанці символ щось означав: один благополуччя, інший родинний затишок, ще якийсь народження дитини чи добрий урожай. Усі писанки створювалися з побажанням добра і з чистою душею. Символічних малюнків існує понад сто видів. Сьогодні ми ознайомимося з восковою технікою крапинка.
Розфарбовування писанки восковою технікою досягається поетапним нанесенням воску на певні ділянки поверхні яйця. Віск при цьому накладається крапками, прямими і кривими лініями, що дозволяє створити різні орнаменти. Для нанесення воску здебільшого використовують спеціальний інструмент – писачок.
Крапанка. Це техніка накрапування на шкарлупу яйця крапок різного розміру з почерговим зануренням яйця у фарбу (від світлої до темної). Після цього віск знімають, а з різнобарвних цяток на коричневому, чорному або синьому тлі утворюється специфічний мерехтливий ефект. Візерунки крапок можуть бути впорядкованими та невпорядкованими.
Діти активно включилися до роботи. Наприкінці заходу студенти презентували розписані писанки, читали вірші та розповідали легенди.
Така практика проведення занять допоможе студентам у подальшій педагогічній роботі. Писанка повертається до нас із сивої давнини як безцінне надбання нашої культури, символ України. Ми маємо берегти мистецтво писанки для нащадків, адже це невід’ємна складова роду українського, наш одвічний оберіг.
Вітаємо освітян Київщини зі святом Великодня!
Хай мир у серці Вашому панує.
Хай ангел Божий щастя Вам дарує.
Ісус Христос – здоров’я шле з небес.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!